ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Вимоги до особистості класного керівника

  1. Суспільно-гуманістична спрямованість, яка передбачає:

високий рівень самосвідомості, суспільної та національної свідомості;

усвідомлення громадянського обов’язку, високий рівень політичної культури та культури міжнаціонального спілкування;

високий рівень моральної вихованості;

соціальну активність і відповідальність;

володіння навичками суспільно-гуманістичної роботи, вмінням творчо працювати, використовувати й цінувати колективний досвід, критично оцінювати досягнуте;

володіння вмінням брати участь у співпраці, співтворчості;

здатність до прояву громадянської активності на благо суверенної України.

  1. Професійно-педагогічна спрямованість, сутністю якої є:

розуміння соціальної ролі педагогічної професії, інтерес до дитини як суб’єкта діяльності, вміння розуміти її потреби й особливості, складність і неоднозначність внутрішнього світу;

педагогічна спостережливість; педагогічний такт.

  1. Високий рівень педагогічної майстерності, який передбачає:

знання основ предмета, завдань і категорій педагогіки;

знання вікових, анатомо-фізіологічних та психічних особливостей розвитку учнів, соціального формування особистості; розуміння суті, мети, завдань, форм і методів виховання;

знання індивідуально-психологічних та індивідуально-типологічних особливостей вихованців;

володіння вміннями й навичками організації виховної діяльності школярів, визначення рівня вихованості учнів, вміннями проектування розвитку особистості в колективі, планування, відбору, узагальнення навчально-виховного матеріалу;

володіння прийомами й засобами педагогічної техніки, вмінням встановлювати педагогічне доцільні взаємовідносини з окремими учнями, малими групами, учнівським колективом, батьками, вчителями, аналізувати свою діяльність і діяльність колективу, результати роботи.

Основні функції класного керівника

Організаторські:

планування і координація всієї виховної роботи з класом;

надання допомоги активу в організації класу;

встановлення зв’язків із учнівським та педагогічним колективами, батьками, громадськістю;

забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів;

ведення документації в класі;

сприяння розвитку самоврядування в колективі.

Аналітико-узагальнюючі:

сприяння всебічному розвитку учнів на основі вивчення і врахування їхніх індивідуально-психологічних особливостей.

Координаційно-узгоджуючі:

У забезпечення узгодженості роботи учнівського, вчительського, батьківського колективів.

Психологічні:

У встановлення довірливих стосунків із вихованцями,

зняття-психологічного напруження в учнівському колективі.

Стимулюючо-гальмівні:

активізація чи гальмування учнівської діяльності залежно від її спрямованості.

Зміст роботи класного керівника

Вивчення учнів.

Об’єднання учнів у колектив.

Співпраця із дитячими та молодіжними організаціями.

Робота з батьками, громадськістю.

Співпраця із культурно-освітніми та позашкільними установами.

Співпраця із шкільним психологом.

Організація виховної діяльності: пізнавальної, трудової, художньо-естетичної, суспільно-гуманістичної, фізкультурно-оздоровчої, організаторської, ціннісно-орієнтаційної.

Індивідуальна робота з учнями.

Зміст ВИХОВНОЇ роботи класного керівника

 

Виховання високої моралі у підростаючого покоління, формування в нього українського менталітету на основі відродження національних традицій.

Створення необхідних умов для фізичного розвитку школярів, збереження та зміцнення їхнього здоров’я.

Духовно-моральне виховання, домінантою якого є орієнтація на загальнолюдські цінності.

Розвиток розумових і фізичних здібностей, формування високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля учнів.

Підготовка школярів до господарсько-трудової діяльності.

Створення умов для вільного вибору учнями світоглядних позицій.

Гуманізація педагогічного процесу, демократизація стосунків у колективі.

Врахування інтересів дітей.

Організація роботи з батьками.

“Золоті правила” класного керівника

 

Учитель має бути особистістю, привабливою для дітей.

Учитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає кожну дитину та піклується про неї, у стосунках із нею чесний і відвертий.

Учитель має бути відвертим у стосунках з усіма учнями.

Учитель має бути веселим, жартівливим.

Учитель повинен раціонально використовувати свій час.

Учитель має бути доброзичливим.

Учитель має постійно самовдосконалюватися, розширювати свій кругозір.

Гасло вчителя: “Пізнай самого себе і допоможи в цьому своїм учням”.

Учитель повинен реалізовувати індивідуальний підхід до дитини, вміти її вислухати, підтримати в ній вогник самоповаги.

Класний керівник має створити учнівський колектив, у якому панують доброзичливі стосунки, шанобливе ставлення один до одного.

Педагог повинен приймати тільки обдумані рішення.

Учителю слід любити й захищати дитину, поважати її почуття.

Учителю необхідно виховувати в дітей самодисципліну.

Учитель – це та людина, яка любить дітей, володіє педагогічною майстерністю, постійно пробуджує в юному серці бажання бути сьогодні кращим, ніж учора, почуття поваги до самого себе.

Схема складання психолого-педагогічної характеристики особистості школяра

 

  1. Загальні дані.

Прізвище, ім’я.

Вік.

Клас.

Загальний фізичний розвиток.

Стан здоров’я..

Умови життя в сім’ї.

 

  1. Навчальна діяльність.

Здатність до навчання:

особливості уваги (ступінь розвитку довільної уваги, її зосередженість, стійкість, здатність до розподілу уваги);

рівень усвідомлення вивченого матеріалу, швидкість осмислення;

індивідуальні особливості пам’яті (швидкість і міцність запам’ятовування, легкість відтворення);

розвиток мислення (здатність розрізняти істотні та другорядні ознаки предметів і явищ, рівень засвоєння загальних і абстрактних, понять);

рівень розвитку уяви.

Старанність у навчальній роботі.

Інтерес до занять, ставлення до навчання (сприйняття заохочування чи покарання з боку вчителів і батьків, основний мотив навчальної діяльності).

Вміння вчитися (дотримання режиму дня, організованість, вміння самостійно працювати з книгою, завчати матеріал, контролювати себе, складати плани, конспекти тощо).

 

  1. Особливості характеру й темпераменту.

Яскраво виражені позитивні й негативні риси характеру: спрямованість особистості у ставленні до людей, навчання, праці, самого себе (чуйність, доброта, колективізм, ретельність, бездушність).

Особливості темпераменту, рівень працездатності, товариськості. Переважний настрій (веселий, сумний, пригнічений), стійкість настрою, причини зміни настрою.